у меня давно такое ощущение..
потому стараюсь не светиться нигде.

яке сумне ото мое життя,
як купа р|знобарвного см|ття
де копирсаюся у пошуках мети
яку мен| все р|вно не знайти
отак шукаю, та спливае час
мого життя серед ламких прикрас
навкого бруду, пом|ж пацюк|в
щодня, щор|к | до к|нця в|к|в
| сльози ринуть на сух| долон|
| присипае сивиною скрон|...

тримайся =*

КЛЬОВО!

необычная малышка в веселых штанишках)

ахах)) ну, може я й остепенюся вже)))))))) аха)) не помічала))))

в мене депресії мають осінньо-зиовий характер)) весною я не сумую, бо справа йде до літа, теплішає, і мені добре))))))))

Вчора теж відвідини минулого були...Сумую за одним другом..Колишнім другом..І непомітно якось перестали спілкуватись.. Все що було між нами ніби розчинилось..Образи, непорозуміння..Хотіла долучити знову його до друзів, дивлюсь, а він скоро жениться і все в нього так чудово...
Люди з минулого...Коли на них натрапляєш, чи зустрічаєш почуття змішуються, стає якось сумно-солодко...Виникає бажання деколи просто повернутися в минуле...Хоч на один день..Коли було все чудово, весело, літооо!...І барви аж ніби були яскравіші...
Але неможливо...В тебе ж бо є тільки твій сум і твоя ностальгія...І холод кімнати..

Ніка, бля. ну це капєц!
А я простирчала більше місяця у Львові, готуючись до вступу і здаючи екзамени. І погуляти не мала з ким майже. І навіть уявлення не мала, що десь поруч можна побачити тебе. Оце що я називаю "бля.."

я ж поступила! так шо наступного разу шоби звонила й мені, оке? ;)

ааааа, ти моя радість))))))
дякую тобі ще раз!)

вже хочу наступних відвідин;)))))))

ахахах)))))) буду))))))))

я теж часто реву при перегляді фільмів. іноді навіть не страшних чи сумних, а просто красивих - трапиться якась гарнезна мить, така шо аж за душу бере, і в мене вже сльози на очах. а от через життєві негаразди плачу рідко. коли вже доведуть до сказу, тоді. і шоб ніхто не бачив.
молодець, шо сходила.