Воуч. Це було боляче.

....

Мене сьогодні покинули)

Заради колишноьї) тої, до котрої ревнувала, немов навіжена)

казала ж)

дурепа.

Дуже боляче. І самооцінка ого-го, як впала. Бо це принизливо, бути покинутою заради колишньої. Почуваю себе немов желе якесь.

А найдивніше те, що вже через 10 хвилин моїх істерик мені стало дуже спокійно. Навіть приємно якось. Настрій піднявся. І я геть зовсім зараз не засмучена. Божевільна, мабуть.

Але найгіршим за сьогодні був той холодний погляд сповнений зневаги. Бажаю вам ніколи не зустріти такого погляду! Бо це страшно. Й боляче, від людини, що кохаєш.

Ніколи в житті на мене так не дивилися. І сподіваюсь більше не подивляться.

А лише вчора було 2 місяці)

Сталося те, чого я боялась найбільше – я стала черговими "2 місяці та папка на комп"ютері".

А це прикро. Адже я була щирою в своїх почуттях. А мене отак, об підлогу зі зневагою.

Проте шоу маст гоу он, чи не так? І я одягну найгарнішу сукню, перед наступною зустріччу. Щоб посміхнутись, та повернути твої речі.

Я буду рада за тебе завжди, навіть коли ти будеш поряд з Нею. Аби ти був щасливий. А все інше – маячня.

Бувай. Це було прекрасно, хоча й так коротко.

а біль мине. і я знов буду жити. поклавши тебе на поличку спогадів з етикеткю "щастя"

хотілося б потрапити на таку саму, але то вже зовсім інша історія, з іншим коханням й іншою жінкою

Вже не твоя дівчинка