...це був перший ранок без соку...

Я навіть не знаю, яка зараз дата, не кажучи вже про день тижня. Карантин, трясця йому. Приїхала додому й стирчу тут з суботи. Мої днї линуть переглядами фільмів, сидинням в інеті, готуванням їжі та сном... О так, сплю я зараз по 12 годин. Не те, що по 6, бо на першу пару бігти. Почала писати. Затягло. От і зараз. Сварюсь з усіма, видаляю з друзів,... Якою ж пафосною падлюкою я стала.... А все самотність. Так важко, без підтримки друзів, без друзів взагалі. Я не відвідую жодних заходів. За цю осінь моя постать майнула лише на фестивалі німецького кіно, один раз в театрі та на презентації вкм проекту 'Білизна'. І на їх музично-літературній зустрічі. Енна кількість походів по секонд-хендах. Проведення метал концерту. І це за 66 днів осені (поглянула на календар) Жах... Просто жах... З такими темпами я скоро деградую і почну слухати Бориса Апрєля. Сподіваюсь, це просто осінь...